„Останнім часом у мене таке відчуття, що ти мене взагалі не слухаєш.“
І в голові одразу виникає:
Це неправда.
Потім ми, можливо, продовжуємо:
Та вчора я слухав тебе пів години.
А інша людина відповідає:
Бачиш? Ти знову лише виправдовуєшся.
Критика неприємна саме тому, що ми часто чуємо її не просто як інформацію про одну конкретну поведінку.
Ми можемо почути її так:
„Я поганий партнер.“
„Я невправний колега.“
„Я зазнав невдачі.“
І тому починаємо захищатися ще до того, як узагалі з’ясуємо, що саме інша людина хотіла нам сказати.
Захист - природна реакція, але він часто блокує розмову
Уявіть, що колега каже вам:
Мене дратує, що ти часто перебиваєш мене на нарадах.
Можливо, вам одразу захочеться відповісти:
Це неправда, там усі перебивають одне одного.
Або:
Тому що ти говориш страшенно довго.
Можливо, у цих відповідях є частка правди.
Але поки що ви взагалі не розібралися в тому, що повідомляє вам колега.
Так розмова легко змінюється з:
„Мене дратує конкретна поведінка.“
на:
„Хто з нас має рацію?“
Прийняти критику не означає погодитися з усім
Коли хтось щось критикує, вам не обов’язково автоматично казати:
Ти маєш рацію.
Спочатку можна з’ясувати, що саме він має на увазі.
Наприклад:
Можеш навести конкретну ситуацію, коли я тебе перебив?
Або:
Якщо я правильно зрозумів, тебе найбільше дратує те, що я починаю реагувати раніше, ніж ти закінчуєш думку?
Цим ви нічого не визнаєте.
Ви лише намагаєтеся зрозуміти, що саме насправді говорить інша людина.
І лише потім можете вирішити, чи погоджуєтеся з цим.
Спочатку розуміння, потім пояснення
Частою реакцією на критику є:
Але я не це мав на увазі.
Це може бути правдою.
Однак інша людина часто говорить не про ваш намір. Вона говорить про наслідки ваших дій.
Наприклад:
Коли ти під час розмови постійно дивишся в телефон, у мене виникає відчуття, що ти мене не слухаєш.
Автоматична захисна реакція:
Але я тебе слухаю.
Корисніше може бути сказати:
Я розумію, що коли я перевіряю телефон під час розмови, у тебе виникає враження, що я тебе не слухаю.
І лише потім:
Я чекав на важливе повідомлення, але мав тобі про це сказати.
Ваш погляд нікуди не зник.
Ви просто не використали його як першу захисну реакцію.
Відокремлюйте конкретну проблему від оцінки особистості
Не кожну критику висловлюють добре.
Хтось може сказати:
Ти абсолютно ненадійна людина.
Це дуже загальна оцінка.
Ви можете повернути розмову до конкретної поведінки:
Що саме сталося, через що ти так це сприймаєш?
Можливо, ви з’ясуєте, що іншій людині не подобається:
Ти сказав, що прийдеш о шостій, а прийшов майже на годину пізніше.
Тепер у вас є щось конкретне, на що можна відреагувати.
Це правда. Я запізнився і мав попередити.
Вам не потрібно через це приймати висновок:
Я ненадійна людина.
Ви можете взяти на себе відповідальність за конкретний вчинок, не приймаючи ярлика.
У критиці може бути щось корисне, навіть якщо вона перебільшена
Уявіть фразу:
Ти ніколи мене не слухаєш.
Слово „ніколи“, ймовірно, є перебільшенням.
Але якщо зосередитися лише на ньому:
Це неправда. Минулого тижня я тебе слухав.
ви легко проґавите справжню проблему.
Натомість можна сказати:
Я не думаю, що ніколи тебе не слухаю. Але, схоже, ти відчуваєш, що останнім часом я недостатньо тебе чую. Що саме тебе непокоїть?
Так ви відкидаєте неточне узагальнення, але не відкидаєте можливу корисну інформацію.
Обережно з довгими поясненнями
Захисна реакція не обов’язково буває агресивною.
Вона може виглядати й так:
Я знаю, що запізнився, але в мене було багато роботи, потім були затори, ще мені хтось телефонував, а взагалі я хотів вийти раніше…
Що довше ми пояснюємо, то більше інша людина може почути:
„Насправді я не винен.“
Іноді набагато сильнішою є коротка відповідь:
Так, я запізнився. Я мав попередити. Мені шкода.
Причину можна пояснити пізніше, якщо це важливо.
Але спочатку можна показати, що ви справді почули проблему.
А що, якщо критика несправедлива?
Уміння приймати критику не означає дозволяти говорити собі що завгодно.
Наприклад:
Ти забув купити продукти. Тобі абсолютно байдуже, що мені потрібно.
Перша частина може бути обґрунтованою:
Ви забули купити продукти.
Друга частина вже приписує мотив:
Вам байдуже.
Можна сказати:
Я забув купити продукти й беру за це відповідальність. Але я не погоджуюся з тим, що це означає, ніби мені байдуже, що тобі потрібно.
Можна прийняти обґрунтовану частину критики й водночас відкинути ту, що є непропорційною.
Критика - це не те саме, що особистий напад
Є різниця між:
Мені не сподобалося, як ти повівся.
і:
Ти просто ідіот.
У першому реченні можна говорити про конкретну поведінку.
У другому вже йдеться не про зворотний зв’язок, а про напад на людину.
Вам не потрібно приймати його заради „відкритості до критики“.
Можна сказати:
Якщо тобі не подобається щось конкретне, що я зробив, давай це обговоримо. Але я не хочу продовжувати розмову, якщо ти мене ображатимеш.
Приймати критику й встановлювати межі - не протилежні речі.
Спробуйте поставити собі три запитання
Коли вас хтось критикує, може допомогти сповільнитися й подумки пройтися по таких питаннях:
Що саме мені говорить інша людина?
Чи є в цьому щось, що я можу прийняти?
З чим я, навпаки, не погоджуюся?
Наприклад:
З тобою ні про що не можна домовитися. Ти завжди все змінюєш.
Ви можете дійти таких висновків:
- з ярликом „з тобою ні про що не можна домовитися“ я не погоджуюся,
- слово „завжди“ є перебільшенням,
- але останні дві домовленості я справді змінив в останню мить.
Тоді відповідь може звучати так:
Я не думаю, що зі мною ні про що не можна домовитися. Але ти маєш рацію: останні дві домовленості я змінив в останню мить. Я розумію, що це тебе дратує.
Це набагато точніше, ніж або:
Гаразд, у всьому я винен.
або:
Це повна нісенітниця.
Вам не обов’язково реагувати одразу
Деяка критика зачіпає нас настільки сильно, що ми не здатні спокійно відреагувати.
Замість контратаки можна сказати:
Мені нелегко це слухати. Мені потрібно трохи часу, щоб це обдумати.
Або:
Я хочу тобі відповісти, але зараз відчуваю, що реагував би лише захисно. Можемо повернутися до цього трохи пізніше?
Пауза не обов’язково є втечею.
Якщо ви справді повернетеся до цієї теми, вона може стати способом запобігти непотрібній ескалації.
Мета не в тому, щоб перестати почуватися ображеним
Критика може завдавати болю, навіть якщо її висловлено добре.
Мета не в тому, щоб стати людиною, якій абсолютно байдуже, що про неї говорять інші.
Радше йдеться про здатність створити невеликий простір між критикою та реакцією.
Замість негайного:
Це неправда.
спробуйте спочатку:
Що саме ти маєш на увазі?
Замість:
А ти робиш точно те саме.
спробуйте:
У чому саме ти бачиш проблему?
А замість:
Гаразд, значить, я жахлива людина.
спробуйте:
Цю частину я приймаю. Але з цією частиною я не погоджуюся.
Це вже зовсім інший спосіб спілкування.
Найважче - у реальній розмові
Під час читання статті ми маємо час обдумати правильну відповідь.
Але в повсякденному конфлікті хтось може сказати:
З тобою взагалі неможливо розмовляти. Щойно я тобі щось кажу, ти починаєш виправдовуватися.
А у вас є лише кілька секунд на реакцію.
Саме тому подібну ситуацію можна потренувати в Duovio.
Віртуальна людина надасть вам неприємний зворотний зв’язок, а ви відповісте власними словами. Ви зможете потренуватися спочатку розуміти, що саме вам говорить інша людина, приймати обґрунтовану частину й водночас спокійно відкидати те, що вважаєте несправедливим.