Часто все починається цілком непомітно.
Мене засмутило, що ти не дав мені знати.
Інший відповідає:
Та я ж тобі казав.
Ні, не казав.
Тоді ти, мабуть, не слухала.
Ага, то знову я винна?
За кілька хвилин уже не йдеться про те, що сталося спочатку.
Люди говорять голосніше. Додаються старі образи. Кожна наступна фраза викликає новий захист або напад.
І раптом зупинити розмову стає набагато важче.
Ескалація зазвичай починається не з крику
Загострена сварка не завжди виникає через один великий вибух.
Часто вона складається з маленьких кроків:
- ми починаємо говорити швидше,
- починаємо перебивати співрозмовника,
- перестаємо запитувати й починаємо доводити,
- використовуємо слова «завжди» і «ніколи»,
- додаємо сарказм,
- починаємо згадувати старі проблеми,
- реагуємо на тон, а не на зміст,
- намагаємося залишити за собою останнє слово.
Що раніше ми помітимо цю зміну, то легше буде змінити напрямок розмови.
Не потрібно чекати, поки хтось почне кричати.
Спочатку помітити, що ви вже не вирішуєте проблему
Одним із найкращих сигналів ескалації є момент, коли початкова тема починає розпадатися.
Наприклад, ви почали із запитання:
Чому ти змінив наш план без узгодження?
А за мить уже обговорюєте:
Ти все одно ніколи мене не слухаєш.
А ти знову все сприймаєш особисто.
Ти щоразу це кажеш.
У цей момент може допомогти зупинити розмову й назвати те, що відбувається:
Мені здається, ми зараз зовсім відійшли від теми.
Або:
Ми починаємо сваритися через кілька речей одночасно. Повернімося до того, що обговорювали спочатку.
Така фраза сама по собі не вирішить проблему.
Але вона може не дати конфлікту й далі розширюватися.
Не намагайтеся виграти кожну суперечку
У загостреній розмові виникає сильне бажання відповісти на все.
Це неправда.
Але це ти почав.
А минулого разу?
Тоді все було зовсім інакше.
Кожна фраза стає маленькою суперечкою, яку ми хочемо виграти.
Але що більше таких суперечок ми відкриваємо, то менша ймовірність, що вирішимо початкову проблему.
Іноді можна поставити собі просте запитання:
Чи справді я маю відповісти на цю фразу?
Якщо інший каже:
Ти просто завжди мусиш мати рацію.
не обов’язково починати доводити:
Це неправда, минулого тижня я ж визнав, що…
Можна повернутися до теми:
Я не хочу зараз з’ясовувати, кому з нас завжди потрібно мати рацію. Я хочу вирішити, що ми робитимемо з сьогоднішнім планом.
Це не означає ігнорувати іншого.
Це спроба зберегти розмову такою, що її можна вирішити.
Уповільніть власну реакцію
Коли напруження зростає, ми часто намагаємося реагувати швидше. І саме цим можемо ще більше прискорити конфлікт.
Іноді допомагає дуже проста зміна: не відповідати одразу.
Дати собі дві-три секунди. Вдихнути. Поставити запитання замість контраргументу.
Що тебе найбільше в цьому засмутило?
Або підсумувати те, що ви почули:
Отже, тебе найбільше розлютило те, що ти дізнався про зміну лише в останню мить.
Так темп розмови сповільнюється.
А коли сповільнюється одна людина, іноді поступово сповільнюється й інша.
Назвіть напруження без звинувачень
Можна сказати:
Мені здається, між нами все починає загострюватися.
Це не те саме, що:
Ти знову влаштовуєш сцену.
Перша фраза описує ситуацію.
Друга оцінює іншу людину.
Так само:
Ми обоє зараз говоримо досить різко.
може бути кориснішою, ніж:
Припини на мене гавкати.
Мета не в тому, щоб визначити винного в ескалації.
Мета - звернути увагу, що спосіб розмови починає заважати її вирішенню.
Не намагайтеся заспокоїти іншого за будь-яку ціну
Фрази на кшталт:
Заспокойся.
Не істеризуй.
У тебе немає причин так злитися.
зазвичай не зменшують напруження.
Часто вони мають протилежний ефект.
Інший може почути:
«Твої емоції необґрунтовані».
Набагато кориснішим може бути:
Я бачу, що тебе це дуже розлютило.
Або:
Видно, що для тебе це важливо.
Це не означає, що ви погоджуєтеся з поведінкою іншого.
Ви лише визнаєте, що в розмові присутня сильна емоція.
Розрізняйте емоцію та спосіб спілкування
Людина може мати право злитися.
Але це не означає, що нормально ображати, кричати чи погрожувати.
Тож можна одночасно сказати:
Я розумію, що ти злишся.
і:
Але я не хочу продовжувати, якщо ми будемо кричати одне на одного.
Це важливе розрізнення.
Ви не намагаєтеся заборонити іншому емоцію.
Ви встановлюєте межу способу, у який будете розмовляти.
Коли варто зробити паузу
Іноді самого уповільнення вже недостатньо.
Якщо ви відчуваєте, що:
- постійно повторюєте ті самі аргументи,
- вже не слухаєте іншого,
- хочете сказати щось образливе,
- ви надто схвильовані, щоб говорити по суті,
- розмова знову й знову повертається до нападок,
краще може бути зробити паузу.
Наприклад:
Ми вже нікуди не рухаємося. Мені потрібно трохи часу, щоб заспокоїтися. Можемо повернутися до цього за пів години?
Або:
Я не хочу сказати щось, про що потім шкодуватиму. Зробімо двадцятихвилинну паузу, а потім спробуємо знову?
Пауза - це не провал у спілкуванні.
Іноді саме вона дає змогу продовжити спілкування.
Пауза потребує повернення
Однак між паузою та втечею є різниця.
Я не буду з тобою розмовляти.
може прозвучати як відмова від усієї теми.
Інше формулювання:
Зараз я не можу добре це обговорити. Я повернуся до цього о восьмій.
Конкретний час повернення дає іншому впевненість, що тема не зникла.
Замість:
Залиш мене в спокої.
можна сказати:
Мені зараз потрібно пів години побути самому. Потім я прийду до тебе, і ми це завершимо.
Це часто має принципове значення.
Пауза не має бути покаранням
Переривання розмови не є здоровим, якщо воно використовується для покарання іншого.
Наприклад:
Якщо ти так зі мною розмовляєш, я тиждень не буду з тобою говорити.
Це вже не спроба заспокоїти ситуацію.
Це спосіб тиску.
Пауза має сенс:
зменшити напруження й дати змогу повернутися до розмови.
А не створити невизначеність або змусити іншого змінити поведінку.
Що робити, якщо інший не хоче паузи
Можна сказати:
Нам потрібно вирішити це зараз.
Іноді справді бувають ситуації, які не терплять відкладання.
Але в більшості звичайних конфліктів коротка пауза може бути кращою за ще пів години ескалації.
Якщо пауза вам справді потрібна, можна сказати:
Я розумію, що ти хочеш вирішити це зараз. Але в цей момент я не здатен продовжувати конструктивно. Я повернуся до цього за двадцять хвилин.
Вам не потрібно отримувати згоду іншого на те, що вам необхідно на деякий час вийти з розмови.
Але чесно буде чітко сказати, коли й у який спосіб ви продовжите.
Не повертайтеся після паузи одразу до нападу
Сама по собі пауза недостатня, якщо після повернення першою фразою буде:
То ти вже зрозумів, що все зіпсував?
Повернення може бути набагато простішим:
Спробуймо почати знову. Я хочу зрозуміти, що тебе засмутило.
Або:
Думаю, перед цим ми обоє перейшли в захист. Повернімося до того, що нам потрібно вирішити.
Мета паузи не в тому, щоб підготувати кращі аргументи.
Мета - повернутися зі здатністю краще слухати.
Зосередьтеся на наступному кроці
Коли конфлікт загострився, може бути корисно перестати вирішувати долю всіх стосунків і знайти лише один конкретний крок.
Наприклад, замість:
То як же взагалі буде між нами?
спробуйте:
Що ми можемо зробити наступного разу, щоб зміна плану не відбулася без узгодження?
Замість:
Ти просто зовсім мене не поважаєш.
спробуйте:
Можемо домовитися, що коли план змінюється, ми одразу пишемо одне одному?
Що конкретнішим буде наступний крок, то менше простору залишиться для нового кола звинувачень.
Іноді конфлікт неможливо заспокоїти лише з одного боку
Ви можете сповільнитися.
Говорити спокійно.
Не відповідати нападом.
Запропонувати паузу.
А інша людина все одно продовжує ображати або тиснути.
Тоді вашою метою вже не обов’язково має бути «виправити» конфлікт.
Здоровішим може бути завершити розмову:
Я готовий повернутися до цього, але не в такій формі.
Або:
Я зараз закінчую. Коли ми зможемо говорити без образ, ми зможемо продовжити.
Хороше спілкування не означає, що ви здатні заспокоїти кожен конфлікт.
Іноді воно означає зрозуміти, що в цей момент конструктивна розмова вже неможлива.
Що сказати, коли ви відчуваєте, що сварка загострюється
Можуть допомогти короткі фрази:
Мені здається, ми зараз починаємо ходити по колу.
Повернімося до однієї конкретної речі.
Ми обоє зараз говоримо досить різко. Спробуймо сповільнитися.
Я не хочу, щоб це перетворилося на змагання, хто більше винен.
Мені потрібно зробити коротку паузу. Я повернуся до цього за двадцять хвилин.
Я хочу це вирішити, але не в такий спосіб.
Йдеться не про чарівні фрази.
Якщо вимовити їх нападницьким тоном, самі по собі вони конфлікт не врятують.
Важливий намір:
зупинити подальше прискорення розмови й створити простір, у якому можна знову думати.
Мета не в тому, щоб ніколи не сваритися
Розбіжності є звичайною частиною стосунків, сім’ї та роботи.
Мета здорового спілкування - не стан, у якому всі постійно погоджуються і ніхто ніколи не злиться.
Важливіше те, що ми робимо в той момент, коли напруження починає зростати.
Чи додамо ще один напад.
Чи почнемо за будь-яку ціну доводити свою правоту.
Або чи зможемо сказати:
Ми вже нікуди не рухаємося. Спробуймо сповільнитися.
Іноді саме ця фраза не дає проблемі, яку можна вирішити, перетворитися на набагато більший конфлікт.
Зупинити ескалацію важче, коли ви безпосередньо перебуваєте всередині конфлікту
Під час читання статті може здаватися простим сказати:
Зробімо паузу й повернімося до цього за пів години.
Але під час справжньої сварки інша людина може відповісти:
Ага. Знову тікаєш, коли тобі нічого сказати.
І саме тоді важко не почати знову пояснювати, захищатися або нападати у відповідь.
У Duovio ви можете потренувати подібну розмову в безпечному форматі. Віртуальна людина реагує на те, що ви насправді скажете, а напруження може залежно від вашої комунікації зростати, залишатися незмінним або спадати.
Так ви можете потренуватися сповільнювати загострену розмову, вчасно пропонувати паузу та встановлювати умови для безпечного повернення до теми.